Загалом 1 мільйон 787 тисяч людей залишили окуповані території Криму, Донецької та Луганської областей та переселились в інші українські регіони - такою є оновлена статистка міністерства соціальної політики України. Хто ж ці люди?

Переважно жінки

"Це переважно жінки 30-54 років. Значна частина з них - матері одиначки, або ті, які переїхали в інші регіони України без чоловіків. Більше половини з них мають вищу, або незакінчену вищу освіту", - розповіли в українському представництві Міжнародної організації з міграції (МОМ). Узагальнений соціальний портрет переселенця експерти МОМ склали на основі ґрунтовного дослідження, проведеного навесні 2016 року, яке включало опитування внутрішньо переміщених осіб в усіх регіонах України.

За словами представниці Юлії Музиченко, опитування показало, що зайнятість є ключовою проблемою для переселенців, адже лише 35 відсотків людей, які переселилися з Криму, Донецької та Луганської областей, знайшли роботу на новому місці, інші 65 відсотків поки що не працюють.

"Найменше проблем з працевлаштуванням мали люди, чиї підприємства були повністю централізовано перевезені на підконтрольні Україні території. Це банківські установи, великі торгівельні мережі, навчальні чи медичні заклади", - каже Музиченко.

Експертка розповіла, що здебільшого переселенці шукали й працевлаштовувалися на роботу в тій же сфері, в якій і працювали до переселення. Виняток - промисловий сектор. "З індустріального Донецька люди переїхали в регіони, де слабко розвинена промисловість, тому їм довелося шукати роботу в інших сферах. Пріоритетними для них стала сфера транспорту, торгівлі чи обслуговування", - зауважила представниця МОМ.

Креативність допомогла

Проблеми з працевлаштуванням виникли й у донеччанина Анатолія Осадчого та його подруги Анни Жулавської. До 2014 року у Донецьку Анна була інженером машинобудування, Анатолій працював на підприємстві "Донецьксталь". "За кілька днів до того, як Гіркін зайшов у Донецьк я поїхав на місячні курси в Київ. Тоді все почалося. Більше я в рідне місто так не повернувся. Залишився з тим, з чим поїхав", - згадує Анатолій.

У Києві чоловік, маючи шестирічний досвід спеціаліста з контролю за цінами та договірних відносин великого промислового підприємства, розіслав своє резюме всюди, куди тільки міг. "На співбесідах відповідали, що в мене мало досвіду і він дуже специфічний, тому ніхто на роботу так і не взяв", - розповідає Анатолій.

Тоді разом з Анною він вирішив проявити креативність і розробив розважальний еко-проект "Лабіринт з кукурудзи - Labirudza". Щось подібне організовують фермери в США під час свята врожаю.

Однак шукати спонсорів для реалізації виявилось вкрай складно. Багато хто ставився скептично до такої ідеї. Тоді двійко на власні заощадження придбали мішок зерна, засадили кукурудзою пів гектара землі, який їм виділили в музеї під відкритим небом "Пирогово", і все літо та осінь запрошували у їхній лабіринт малюків повеселитись. Проект користувався популярністю, однак грошей так і не приніс.

Цього року Анатолій з Анною все ж таки знайшли спонсора та нове більше поле для свого кукурудзяного лабіринту. "Фермер АТОшник нам допоміг: дав під лабіринт 2 гектара. Допомагає. У нас з ним чудові відносини. Сподіваємося цього року проект вдасться, і я доведу всім тим, хто мені відмовляв у роботі, що я чогось вартий", - каже Анатолій Осадчий.

Власна справа, як вихід

Допомагають переселенцям соціалізуватись на новому місці міжнародні та місцеві громадські організації. Також Міжнародна організація з міграції, Програма розвитку ООН, Європейський союз частково фінансують проекти переселенців з відкриття власної справи. Українська громадська організація Центр занятості вільних людей допомагає внутрішньо переміщеним особам з профорієнтацією, написанням бізнес-плану, підтримкою бізнес-менторів. Хоча, попри наявність усіх цих програм, часто не вдається охопити всіх переселенців, які потребують допомоги.

Найчастіше, за словами фахівців, переселенці намагаються навчитися основам підприємницької діяльності. Відповідні курси є, наприклад, найбільш популярними в Центрі зайнятості вільних людей. "Люди, які пережили стрес кардинального переїзду, зміну свого статусу проживання, вони хочуть власного комфорту. А комфорт можливий, коли ти робиш справу, яка тебе надихає. Тому спочатку люди собі шукають тимчасову вакансію, і цей ресурс витрачають на відкриття своєї справи", - пояснила в розмові з DW координатор програм з перекваліфікації Центру занятості вільних людей Віра Лебедєва. За її словами, курс з підприємництва за півтора року прослухало 1300 людей. "Великий підприємницький потенціал переїхав з Донецька. Люди хочуть працювати, іх в цьому лише треба трішечки підтримати", - впевнена Лебедєва.

"Ковток нової енергії для нового життя"

Програміст з Донецька Олена Педаш одна з тих, хто не сидить склавши руки, а діє. Влітку 2014 року вона з родиною поїхала на море, аби перечекати бурхливі події в рідному місті, але восени зрозуміла, що повертатися їй нікуди. Родина вирішила оселитися в Запоріжжі. У місцевій єврейській общині їм підказали, як можна скористатись фінансовою допомогою міжнародних організацій.

Олена разом з чоловіком пройшли тренінг з організації власної справи, написали бізнес план та отримали грант від Європейського союзу, за гроші якого Міжнародна організація з міграції купила Олені професійний кухонний комбайн, кавомашину та допомогла орендувати приміщення. Олена відкрила маленьке кафе "Чебурек". Нині цей заклад користується популярністю - особливо серед донецьких переселенців. Вони туди приходять обговорити свої проблеми, обмінятися контактами.

"Я зрозуміла, що головне не закриватися в собі, в своїй сім'ї, а підтримувати контакти, шукати таких людей як ми, підтримувати їх", - каже Олена Педаш. За її словами, завдяки зовнішній підтримці жінка отримала "ковток нової енергії" для нового життя. "Я спіймала себе на слові - "у нас в Запоріжжі". Якщо раніше думали - ще місяць і додому в Донецьк, то тепер як я можу кинути тут моє кафе. Наш дім уже тут", - поділилася своїми думками Олена.

За результатами дослідження, половина переселенців планують залишатися на своєму новому місці проживання до кінця конфлікту, 15 відсотків назавжди планують осісти там, куди переселились, 11 відсотків як мінімум рік житимуть поза межами дому, і лише 5 відсотків за будь яких обставин планують повернутися з місць тимчасового переселення додому.

http://www.dw.com