Перевірте свої рекомендації

У першу чергу турбуються про своє реноме великі західні компанії. Прагнучи відгородити себе від несумлінних і недотепних працівників, саме вони ввели практику перевірки рекомендацій здобувачів і стали вимагати такого ж підходу від рекрутингових фірм.

В анкеті, яку кандидат заповнює в агентстві, є спеціальна графа, де потрібно вказати координати своїх рекомендодавців. Коли людина впевнена в собі та йде з попередньої роботи без конфліктів, вона звичайно посилається на безпосереднього начальника або на генерального директора. Якщо відносини з босом були складними, варто знати, що звернутися за рекомендацією можна не лише до керівника, але й до кого-небудь з колег.

Після проведення структурованого інтерв'ю та тестування рекрутер професійно проводить переговори з компаніями, у яких працював або працює фахівець, тим самим підтверджуючи свою думку. Аналіз інформації з двох місць роботи дає розширене та більш об'єктивне уявлення про кандидата.

Однак у ряді випадків здійснити перевірку буває вкрай важко, особливо якщо людина протягом тривалого часу (4-5 років) працювала в одній фірмі, а тепер зайнята пошуком роботи, але поки не повідомляє своєму керівництву. Рекрутер може, звичайно, звернутися на передостаннє місце служби кандидата, але тоді інформація про шукача буде носити формальний характер.

Ще один варіант - менеджер збирає відомості про людину від імені фонду, що займається, наприклад, розподілом освітніх грантів, тобто, прикриваючись певною легендою, дзвонить у компанію, у якій претендент працює в цей час.

Залежно від рівня компанії та від посади, на яку претендує кандидат, потрібні від однієї до трьох рекомендацій. Коли про людину надходять суперечливі відомості, перш ніж приймати рішення «за» чи «проти», необхідно ознайомитися з думкою як мінімум трьох людей. Не менше двох рекомендацій потрібні, якщо мова йде про хедхантінг (переманювання в іншу компанію). Новий керівник повинен бути впевнений, що прийнятий співробітник не почне працювати на конкурентів.

Щоб точніше уявляти собі картину, бажано поговорити з безпосереднім начальником кандидата й з ким-небудь із колег. Три-чотири роки тому керівники компаній вкрай неохоче ділилися інформацією про своїх колишніх підлеглих, імовірно, уважаючи це справою другорядної важливості. Зовсім інша ситуація складається сьогодні. Кожен роботодавець розуміє, що завтра сам може стикнутися з необхідністю навести довідки про нового співробітника.

Особливість вітчизняного ринку праці полягає в тому, що не всі керівники довіряють письмовим рекомендаціям. Багато фірм, мріючи позбутися конфліктних або некомпетентних співробітників, «відкуповуються» від них позитивними рекомендаціями. Ясно, що покладатися на вірогідність такої інформації (тим більше повну) не доводиться. Випадки підробки рекомендаційних листів зустрічаються нечасто, але все-таки бувають. Ось чому й роботодавці, і рекрутингові агентства, навіть маючи на руках прекрасні відгуки про кандидата, воліють зайвий раз передзвонити в компанію, щоб з'ясувати, чи такий він гарний насправді.

Запитання, які звичайно ставлять колишнім роботодавцям, стосуються точності заповнення анкети, кола обов'язків співробітника на колишньому робочому місці, його професійні досягнення. Цікавляться також справжньою причиною звільнення (мало що може стояти за обтічним формулюванням «за власним бажанням») і оцінкою особистих якостей кандидата.

Про що варто писати?

Чи варто шукачеві приносити з собою пачку рекомендаційних листів, якщо наведена в них інформація однаково буде піддана перевірці спочатку з боку агентства, а потім, можливо, і з боку роботодавця? Якщо ви твердо впевнені, що викладені в цьому папері похвальні відгуки про вашу персону не вигадані і не прикрашена дійсність, приносьте - ніхто нічого поганого вам не скаже.

Традиційний рекомендаційний лист повинен бути написаний на фірмовому бланку компанії та завірений печаткою, оскільки це документ. Стандартної схеми складання рекомендацій не існує, але бажано, щоб у ній були відбиті деякі моменти.

1. Підтвердження факту роботи людини в компанії: прізвище, ім'я, по-батькові, період роботи в даній організації, назва займаної посади, опис обов'язків.

2. Коротка характеристика ділових якостей і досягнень за час роботи у фірмі.

3. Причини звільнення з компанії.

4. Рекомендації: враження про результати трудової діяльності працівника, його здібності до подальшого професійного росту.

5. Посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка підписує рекомендаційний лист. Контактний телефон, адреса електронної пошти (e-mail) для можливого уточнення деталей.

Якщо ж ви вирішили відмовитися від письмової рекомендації, обов'язково запитайте в колег або керівництва дозволу вказати їхній номер телефону, щоб, якщо буде потреба, до них можна було звернутися. Посилатися на людей можна виключно з їхньої згоди, радить Валентина Тушова.

Об'єктивно про суб'єктивне

Чим вище позиція, на яку претендує кандидат, тим уважніше до нього придивляються. Деяким компаніям достатньо одного недоброзичливого відгуку про людину, щоб вона відразу перестала для них існувати. Інші, навпроти, розуміють, що рекомендація - річ суб'єктивна.

Здобувачам варто також знати, що у вузькому колі рекрутерів відомий так званий чорний список кандидатів з поганою репутацією. Неправда в резюме, викрадення бази даних з роботи, використання службового становища в особистих цілях та інші гріхи, виявляється, караються. Так що, якщо не хочете потрапити до цього списку, не пишіть собі рекомендацію самі.