Український підприємець боїться прозорості

Сучасний фольклор рясніє байками й жартами про український бізнес та бізнесменів. Сприймаючи адекватно такі жарти, я вважав: хоч зерно істини в них і є, та все ж віра в порядних і відповідальних підприємців у мене особисто існувала.

Лише певні події, які опишу далі, дещо змінили мою точку зору. Передували їм висловлювання одного "бувалого" державного службовця, до яких я завзято апелював, про те, що чесного й прозорого бізнесу в Україні не існує.

Отже, усе за порядком.

Ще 31 січня цього року відбулася непересічна подія – розширене засідання Ради підприємців при уряді України. На цьому засіданні був присутній сам прем'єр Микола Азаров, який чомусь останнім часом непоказово опікується проблемами підприємництва. Мене це, відверто, дивує.

Для вирішення болючих питань розвитку підприємницького середовища були викликані на засідання керманичі головних контролюючих державних органів. Тут був і голова Державної податкової служби, і голова Держмита, і представники практично всіх міністерств і відомств. Дивним чином, водночас із пафосністю, це засідання було наповнене справжнім прагненням радикально покращити умови ведення бізнесу. Меседжі прем'єра були лаконічними та логічними.

На початку бізнесмени навіть були не готові до такого діалогу. І лише під час доповіді голови Митниці Ігоря Калетніка, зрозуміли, що для них настав зоряний час, і саме час порушувати "свою" проблематику, щоб нарешті бути почутими. Не буду тут обговорювати мотиви такого завзяття урядовців - думаю, читачі й самі, проаналізувавши, усе зрозуміють.

Отже, під час засідання Ради підприємців серед інших питань Всеукраїнською громадською організацією "Союз захисту підприємництва" було порушено питання, із приводу якого лунають звинувачення підприємців уже понад 5 років. Мова йшла про питання визначення митної вартості, а саме – місця й ролі так званої бази митної вартості, її прозорості й взагалі доцільності.

Зазначу, що до нашої організації неодноразово звертались підприємці зі скаргами на дії працівників Держмитслужби, які пов'язані саме з використанням цієї бази. Проте всі спроби допомогти підприємцям не мали успіху.

І ось, "окрилені" бажанням вирішити наболіле питання, ми наважились звинуватити голову Державної митної служби в непрозорості роботи митниці під час визначення митної вартості.

Однією з вимог було якщо не заборонити використання, то принаймні зробити прозорою роботу бази митної вартості, відкрити громадськості доступ до неї, щоб суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності могли апелювати до цієї бази й прогнозувати витрати при розмитненні товарів.

Розуміючи специфіку, члени ВГО "Союз захисту підприємництва" вийшли із пропозицією зробити зазначену базу митної вартості відкритою, за виключенням конфіденційної інформації.

Це питання десятки разів піднімалось на всіляких нарадах, у тому числі й за участі вищого керівництва держави, але жодного разу воно не вирішувалось. Пам'ятаючи досвід попередніх спроб, вислів прем'єра про те, що базу таки треба було б зробити відкритою, особисто мене не надихнув.

Але, уявіть, яке було здивування, коли Державна митна служба 6 лютого цього року оприлюднила середньозважену цінову інформацію щодо митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

А вже 8 лютого стало відомо про доручення голови уряду №5665/0/1-12, один із пунктів якого зобов'язує забезпечити доступ суб'єктів ЗЕД до інформаційної бази даних стосовно вартісних показників товарів.

Здається, чудова нагода видалася бізнесу вирішити проблему, яка декілька років поспіль непокоїла підприємців. Нарешті прозоре визначення митної вартості стало би можливим. Це дало б змогу створити рівні умови для ведення бізнесу й уникнути, хоч якоюсь мірою, частину хабарницьких поборів із підприємців.

Але що це?!.. Прийнявши участь у розширеній нараді для напрацювання пропозицій щодо виконання доручення уряду із цього приводу, серед членів Ради підприємців при Кабміні майже не знайшлось оплічників.

Ті підприємці, які так завзято підтримували нашу ідею під час зустрічі із прем'єром, "включили задню". Навіть мої друзі-підприємці, які неодноразово порушували це питання й скаржились на непрозорість роботи бази митної вартості – злякались можливості її відкриття.

Спочатку я не міг збагнути, чому. Але зрозумів: злякались всі вони передусім саме прозорості правил ведення бізнесу.
Фото aratta-ukraine

Можливість бути "винахідливим" при домовленостях із працівниками митниці для отримання підтвердження "більш прийнятної" митної вартості стала важливішою за справедливість і чесність.

Саме прозорості, відкритості й чесності ведення свого бізнесу боїться український підприємець.

При цьому сам же він постійно дорікає владі за непрозорість її роботи. Подвійні стандарти переповнили наше суспільство. Мене особисто це глибоко розчаровує.

Чудово розумію, що допоки бізнес не перестане бути "замішаним" на омані й брехні, допоки він буде керуватись виключно короткотерміновим прагненням до збагачення за рахунок усіх і вся – доти ми, підприємці, в очах пересічного українця, на жаль, будемо "баригами". Нас не сприймають, усі наші ініціативи насторожують, бо ми не стали солідарні із суспільством. Ми "ріжемо корову", замість того щоб її годувати й доїти.

Мій опис адресований передусім вам, колеги-підприємці.

Прошу всіх вас – замислитись й почати відповідально ставитись до громади, завдяки якій ми можемо вести свою підприємницьку діяльність.

Також я звертаюсь до владних інституцій. Розуміючи порочні традиції нашого суспільства, вважаю за доцільне вимагати вибудовування владою прозорих механізмів роботи, в першу чергу, у взаємодії з бізнес середовищем.

Важливою є не стільки наявність Громадських рад при тих чи інших відомствах, скільки прозорість прийняття ними рішень.

При існуючих сьогодні можливостях щодо комунікації, необхідно максимально створювати прозорі й загальнодоступні інструменти прийняття рішень. Наявність будь-яких закритих даних тільки посилюює корупційні чинники в суспільстві.

Щодо бази митної вартості та її перспектив.

Невеличкою групою "ініціативних романтиків", усе ж напрацьовано проект використання цінової бази митної вартості виключно як інструменту для аналізу ризиків.

Коротко зазначу для підприємців, які можуть піддати мої дії критиці, що навіть Всесвітня митна організація у своїх Рекомендаціях указує на доцільність створення та використання внутрішньої цінової бази даних як інструменту для аналізу ризиків. Такі бази існують і в Сполучених Штатах Америки й у ряді Європейських країн. Це усталена практика.

Сподіваємось, що наші ініціативи будуть сприйняті урядом і підтримані підприємництвом.

Про автора:
Сергій Доротич, голова ВГО "Союз захисту підприємництва"