Покликання - професійний орієнтир

Якою справою зайнятися в житті, так, щоб і самому подобалася, і задоволення приносила (моральне і матеріальне)? Таке питання виникає у кожного старшокласника, коли надходить час пошуків власного покликання і самовизначення.
Покликання – це схильність, внутрішній потяг до певної справи. Це не конкретна мета, а загальний напрямок руху. Покликання – це персональний сенс життя, перетворений в практичну мету. Тобто людина згідно своєму покликанню вибирає конкретну справу (професію), якою вона займатиметься. В ідеалі людина, слідуючи покликанню, вибирає собі професію до душі. Але це не означає, що вона все життя займається однією і тією ж справою. Так, лікар за покликанням може спочатку працювати викладачем в медичній академії, потім - кваліфікованим стоматологом, потім - директором власної клініки і так далі. При цьому людина зберігає своє власне «Я», якими б різними не видавалися напрямки діяльності.
В кожного є своє покликання, але не кожен його відчуває. Справжнє призначення людини може «заглушатися» сучасними стереотипами про ту або іншу діяльність. Інколи людина відчуває потяг до чогось, інтуїтивно знає своє покликання, розуміє, де б вона могла розкрити всі свої таланти. Але життя склалося чомусь по-іншому (у місті немає вишу, який готує фахівців певного напрямку, батьки наполягли на певному виші або вчився з другом за компанію). А життя змінювати не хочеться. Або хочеться, але страшно. Або нестрашно, але невигідно. І тоді, наприклад, людина обирає престижну і високооплачувану професію, яка не відповідає її покликанню, а отже – не приносить морального задоволення.
Якщо ви дійсно хочете досягти професійного успіху та реалізуватись як особистість, необхідно слідувати своєму покликанню та відкидати стереотипи і нав'язані суспільством цінності, певні «гальма», які не дають змінити ситуацію. Серед чинників, які заважають:
· я вчитимусь за цією професією, оскільки у фахівців даної сфери хороша зарплата, мої таланти мені не принесуть такого ж доходу;
· я не можу розчарувати батьків: вони стільки вклали в моє виховання;
· якщо я оберу цю професію, в мене буде хороший статус в суспільстві; те, чим я хочу займатися, мені такого статусу не забезпечить;
· у мене немає часу займатися улюбленою справою;
· вже надто пізно щось змінювати;
· у мене немає достатньо знань в галузі, яка мене цікавить.
Для того, щоб якнайефективніше визначити «свою» професію, можна використовувати різноманітні методи, а найкраще – поєднувати їх. Серед таких методів - тести на профорієнтацію - це набір питань, відповівши на які ви отримаєте рекомендації щодо вибору професії відповідно до ваших схильностей. Такі тести не дають остаточної відповіді, а лише вказують певні напрямки, а інколи і декілька, з яких необхідно обирати. Пройти профорієнтаційні тести можна як на заходах, які організовує служба зайнятості, так і в Інтернеті. Також у центрах зайнятості можна отримати консультацію профконсультанта. Такі консультації, як правило, теж включають різноманітні тестування. Проте після тестування є можливість отримати роз'яснення і коментарі, індивідуальні поради від фахівця-психолога.
У пошуку «ідеальної» професії допоможе аналіз хобі. Адже улюбленою справою людина завжди займається із задоволенням, тому варто подумати - а не чи може хобі стати основною професією.
Варіант допомоги вибору професії для активних людей, яким краще один раз спробувати, ніж сто разів подумати, - «зануритися» в певну професійну галузь. Наприклад, купити журнал по ландшафтному дизайну, вивчити професійні сайти, самостійно обладнати клумбу в садку. І зрозуміти - це «моє» або «не моє». Таким чином можна «доторкнутися» до професії, наочно все побачити, відчути на практиці.
На шляху професійного вибору важливо заглибитись в себе, відкинути всі комплекси, невпевненість, сумніви, відмовки, страхи, нав'язані суспільством цінності (матеріальне благополуччя, статус і так далі).

dcz.gov.ua

За матеріалами hitjob.com.ua