Як отримати зароблені за кордоном гроші

Одержувачеві грошей з-за кордону зазвичай хочеться трьох речей. Перше – щоб не виникло претензій від податківців і фінмоніторинга. Друге – не платити зайвого за переказ. Третє – не витрачати часу на такі операції. Які ж схеми отримання грошей з-за кордону нині в ходу у фізичних осіб?

Варіант 1: Гроші у валізі
В Україну без заповнення декларації можна ввезти до 10 тис. євро (чи еквівалент в іншій валюті). В цьому разі не доведеться платити банківські комісії. І навіть якщо це отриманий за кордоном дохід, такі суми зазвичай декларувати не квапляться. Проте такий спосіб годиться, якщо плануються поїздки, попутні напряму переміщення грошей. І вже точно не варто передавати гроші через водія автобуса, екіпаж літака або випадкового пасажира. Бували випадки, коли вони з радістю погоджувалися виконати «місію», а ступивши на рідну землю, «забували» віддати «багаж» одержувачеві. Ще одна тонкість – обмеження на вивезення готівки з країни перебування. Приміром, з Кіпру зараз готівкою можна вивезти не більше 3 тис. євро.

Варіант 2: Грошовий переказ
В Україну готова переправити готівку майже будь-яка з безлічі існуючих система грошових переказів. Одні з найактивніше використовуваних – Western Union і MoneyGram. Для отримання грошей треба звернутися у відділення банку, який надає цю послугу, і заповнити спеціальний бланк. Переказ видається за пред'явленням паспорта. Процедура досить проста, але далеко не найдешевша – вона обійдеться в середньому у 3-6% від суми переказу. Обмежень суми на отримання грошових переказів в Україні немає, але, у разі отримання в один банківський день більше 50 тис. грн., одержувачеві доведеться відкрити поточний рахунок для зарахування коштів. Це означає – окремо платити ще і за зняття готівки з рахунку (до 1%). Так що використовувати грошові перекази має сенс для менших сум або розбивати суму на менші транші.
Згідно з розділом IV Податкового кодексу (ст. 163.1.3), оподаткуванню підлягають усі надходження з-за кордону – вони включаються в оподатковуваний дохід. І до них застосовується звичайна ставка 15%, якщо сума доходів на місяць не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 1 січня поточного року (з 01.01. 2013 – 1147 грн.). Якщо сумарний дохід перевищує цей показник, то частина, що перевищує 10 мінімальних зарплат на місяць, обкладається за ставкою 17%.
Як можна оцінити – чи осідає десь у третіх руках інформація про перекази з-за кордону? Якщо при отриманні вимагається вказати номер ідентифікаційного коду, то, швидше за все – так. Якщо код не треба вказувати, вірогідність невелика. Але повністю виключити перспективу отримання «листа щастя» від Міністерства доходів і зборів не можна, адже грошовий переказ не є повністю анонімним (паспорт пред'являти у будь-якому разі треба).

Варіант 3: Чек до оплати
Якщо йдеться про виплату гонорару або заробітної плати від офіційного працедавця, то він може розрахуватися іменним чеком. З чеком можна звернутися в той український банк, який готовий прийняти чеки до оплати (можна уточнити в головному офісі банку). Операції з іменними чеками регулюються постановою НБУ від 27.07.2008 «Про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України». Згідно з цим документом, в Україні чеки приймають тільки на інкасо. Це означає, що гроші будуть видані одержувачеві не відразу, а після отримання їх українським банком від платника (того, хто видав чек). Термін процедури інкасо може складати до 30 днів, комісія в середньому – 2-5% від суми чека, плюс комісії третіх сторін (комісії іноземних банків-посередників – ще 1-3%). При цьому головна небезпека в тому, що чек не є гарантією платежу, а у разі відмови, усі штрафи і комісії третіх сторін ляжуть на плечі клієнта.
Комісії списуються незалежно від того, переведений у готівку чек чи ні. А якщо раптом після процедури інкасо одержувачеві відмовлять в оплаті, можуть і штраф упаяти – до 20 у.о. Крім того, у іменного чека зазвичай є «термін придатності» – до півроку, якщо не вказаний інший термін. Якщо чек не перевести у готівку за цей час, він стає недійсним. Отримати гроші можна як готівкою, так і на поточний рахунок – незалежно від суми.
Як і у випадку з грошовими переказами, переведення у готівку чека підпадає під оподаткування прибутковим податком на загальних підставах. Але при здачі чека на інкасо одержувач пред'являє тільки паспорт (без довідки про податковий код), що деякі вважають ознакою того, що невеликі надходження залишаться поза увагою податкових органів. Скажемо прямо – це надмірно оптимістична помилка. Якщо працедавець з перерахованих сум податки все одно сплатив, можливо, заради душевного спокою є резон скористатися схемою, описаною у кінці глави «Варіант 4».

Варіант 4: Зарахування на рахунок
Зарахування грошей на поточний або картковий рахунок також влаштує офіційного працедавця. Для цього необхідно відкрити у банку картковий або поточний рахунок, отримати там його реквізити для платежів з-за кордону і надати ці дані працедавцеві. В даному разі комісія, залежно від умов обслуговування рахунку, буде утримана або за зарахування, або за зняття коштів і складе 0,5-1,5% від суми. В порівнянні з грошовими переказами і переведенням чека у готівку, комісія начебто невелика, але її можна уникнути. Для цього можна використати Інтернет-банкінг.
Як правило, перерахування коштів он-лайн усередині банку безкоштовне або частково платне. Спочатку треба відкрити рахунок, зарахування на який безкоштовне, тобто банку платиться комісія тільки за зняття з нього готівки – рахунок №1. Далі треба знайти серед продуктів банку рахунок, з якого зняття здійснюється безкоштовно, наприклад, депозит з гнучкими умовами поповнення і зняття – рахунок №2. Отримати гроші від працедавця треба на рахунок №1. Далі за допомогою системи Інтерент-банкінга перерахувати гроші з рахунку №1 на рахунок №2, після чого безкоштовно зняти у відділенні банку.
Як і в двох попередніх випадках, надходження на поточний рахунок – це частина оподатковуваного доходу. І попри те, що стан рахунку є банківською таємницею, втаїти доходи від податкової неможливо – до рахунку прив'язаний індивідуальний податковий номер (той самий податковий код), без нього жоден банк рахунок не відкриє. Зазвичай одержувачі просять платників вказувати безневинні приводи в графі «призначення платежу». Деякі замовники-працедавці на це йдуть.
Якщо ж працедавцеві неодмінно потрібно внести відповідні слова в графу «призначення платежу», а він сам є податковим агентом у себе в країні (тобто стягує податки з перераховуваних сум), то можна не платити зайвого цілком офіційним шляхом. Для цього доведеться отримати відповідні документи в країні походження платежу про те, що з перерахованих сум податок узятий. Це дозволить відняти вже сплачені за кордоном суми з податкових зобов'язань, розрахованих в Україні (для цього у вітчизняній податковій декларації передбачені відповідні графи).

Варіант 5: Відкрити картрахунок в іноземному банку
Дехто вважає за краще уникнути зайвої уваги з боку Держфінмоніторинга і податкової, відкривши картковий рахунок в іноземному банку, наприклад, у Росії, Латвії або Польщі. Тоді операції навряд чи будуть ідентифіковані українськими контролюючими органами, а гроші можна буде зняти у будь-якому банкоматі. Щоправда, комісія за зняття готівки при цьому може скласти до 5%. Не варто також забувати про не найвигідніший обмінний курс, адже рахунок буде відкритий у валюті країни місцезнаходження банку. Ті, хто користується подібною схемою, все-таки ризикують. По-перше, якщо проводити з такої картки безготівкові платежі усередині України, можна «засвітити» зв'язок українського громадянина з іноземною карткою. По-друге, якщо відкрити таку картку без індивідуальної ліцензії НБУ, є ризик понести адміністративну відповідальність за порушення Декрету Кабміну від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (документ все ще діє, він зазнав численних змін, найсвіжіша з яких датована груднем 2012 року).

minfin.com.ua

За матеріалами hitjob.com.ua