Куди докласти працю рук своїх вимушеним переселенцям з Криму та Сходу

Люди, яким довелося залишити свої домівки, рятуючись від війни, роз’їхалися по всіх областях України. Хтось до рідних чи знайомих, а комусь держава допомогла тимчасово влаштуватися у санаторіях та гуртожитках. Останнім, звісно, волонтери допомагають із харчуванням та придбанням речей першої необхідності. Але вони розуміють, що довго це не триватиме, отже, слід шукати роботу, нехай і тимчасову.
Людям робітничих професій зробити це легше, адже в будь-якій місцевості часто можна без особливих проблем знайти підробіток на будівництві, щось ремонтувати, відновлювати. Але що робити, якщо ти, скажімо, вчителька або менеджер, науковець чи перекладач? Звісно, перше, що спадає на думку, — звернутися у пошуках роботи до державного центру зайнятості. Та нині в них стільки роботи, що допомогти всім одразу не виходить. І тоді на допомогу приходять волонтери.
Допомагали ще з часів Майдану
Так, у столиці ще з часів Майдану працює некомерційна організація «Центр зайнятості вільних людей». Його працівники — волонтери, які за покликом серця чим можуть допомагають вимушеним переселенцям.
Менеджер з персоналу центру Ірина Коваль розповіла, що вперше до них звернулися люди, які, перебуваючи на Майдані, втрачали роботу за так звані прогули. Волонтери, допомігши знайти роботу кільком таким людям, саме тоді вирішили об’єднатися у центр і вже спільними зусиллями допомагати тим, хто з різних причин залишився безробітним, особливо нині вимушеним переселенцям з Криму та сходу України.
— Нині в нашій базі понад 2 тисячі шукачів роботи. Дізнаються вони про нас від волонтерських організацій «Донбас SOS», «Крим SOS», «Восток SOS» — це наші партнерські організації. До них, наприклад, люди звертаються у пошуках житла, їх перенаправляють до нас, а ми вже можемо запропонувати роботу з проживанням. І так розв’язуємо одразу дві проблеми цих людей.
А ще з нами співпрацюють проект ПРООН «Дорожня карта для людей, які шукають роботу», Мінсоцполітики та державний центр зайнятості. І від них люди також дізнаються про нас.
Потрібні будівельники й кухарі з водіями
До них у пошуках роботи звертаються і люди робітничих професій — будівельники, слюсарі, продавці і бухгалтери, економісти, менеджери середньої та вищої ланки, навіть керівники підприємств. Швидше вдається працевлаштуватися тим, хто має будівельні професії: мулярам, штукатурам, газозварювальникам, різноробам тощо і тим, хто займається продажем: продавцям продовольчих та промислових товарів, касирам, операторам кол-центрів в інтернет-магазинах тощо. На них завжди є попит, адже серед представників цих професій досить висока плинність кадрів. Також є чималий попит на кухарів, шоферів, охоронців.
Бувало, що людей запрошували цілими бригадами: наприклад, побудувати дім чи склад, доглядати за свійськими тваринами або вирощувати і збирати городину. Таких пропозицій у базі нині більш як 100. А загалом у ній понад 800 пропозицій від роботодавців, часто із наданням житла. Від маленьких компаній, де не більше 2–3 вакансій, до великих магазинів, автозаправок тощо, де одразу хочуть набрати персонал, часто кілька десятків людей.
— У соцмережі на нашому сайті є анкети і для тих, хто шукає роботу, і для тих, хто її пропонує. Тож люди можуть залишати там свої дані та запити. А ще на своїй сторінці у Фейсбуці ми майже щодня публікуємо повідомлення про нові вакансії або про тих, хто шукає роботу, — щоб через сучасні засоби зв’язку люди могли знайти одне одного, навіть перебуваючи у різних областях держави, — повідомила Ірина.
— Також «Центр зайнятості вільних людей» співпрацює з іншими компаніями, які пропонують роботу. Буває, вони передають нам вакансії, на які у них є запит від роботодавців, та немає шукачів за такими професіями. Буває, що ми самі звертаємося до великих компаній із проханням посприяти у працевлаштуванні переселенців. І вони відгукуються та йдуть назустріч. Адже розуміють, що коли ці люди не мають на меті байдикувати і сидіти на шиї в держави, а хочуть заробляти на прожиття власною працею, їх слід підтримати. Так вдалося нещодавно працевлаштувати понад 300 шукачів роботи зі сходу.
Показово, що роботодавці згодні допомагати переселенцям не лише роботою та житлом, а й в інших питаннях, виступаючи благодійниками. Пишаємося, що в нас чимало таких підприємств і керівників.
Наприклад, «Нова пошта» пропонує чимало вакансій у багатьох регіонах. Вони свідомі того, що більшість переселенців тимчасові, тож шукають роботу на нетривалий проміжок часу. І якщо згодом людина захоче повернутися додому (це стосується жителів сходу), то їй готові надати такі самі робочі місця у філіях фірми після повернення. А ще пропонують тимчасове житло, допоки людина не облаштується на новому місці й потім, можливо, знайде собі краще помешкання або за достойну зарплату зможе винайняти квартиру.
Розвінчують стереотипи
Звісно, є й такі роботодавці, які з пересторогою ставляться до пошукачів роботи з Донеччини та Луганщини. Адже нині Інтернет чи не щодня доносить до читачів інформацію (не завжди правдиву) про те, як деякі переселенці на нових місцях проживання пиячать, порушують громадський порядок, крадуть, не поважають місцевих жителів тощо. І тому довідавшись, що претендент на вакансію — тимчасовий переселенець, лише за це можуть відмовити.
Та працівники центру активно працюють, щоб розвінчувати стереотипи і пояснювати, що, на щастя, далеко не всі ці люди саме такі. Є серед них чимало роботящих і старанних, які хочуть чесно працювати, аби забезпечити добробут своїм родинам. І це дає результати. Коли роботодавці звертаються до центру в пошуках працівників, то вже знають, що це будуть люди зі сходу, але це означає, що вони вже прийняли рішення їм довіряти. І мають на те причини.
— Адже брехні про фах та досвід від пошукачів роботи ми теж не потерпимо. Людина може сказати, що опанувала певну професію і має чималий досвід роботи, але документи втратила з різних причин. Проте так це чи ні, наші спеціалісти без проблем можуть з’ясувати із невеликої розмови з претендентом на певну посаду. Адже в нас є люди з досвідом роботи в рекрутингових компаніях, а отже, обізнані, які саме запитання слід поставити, щоб довідатися, чи правду каже переселенець про свій фах і досвід. Тобто це так званий фільтр: спочатку людина заповнює анкету на сайті, потім проходить особисту співбесіду з нашими волонтерами.
І ще Ірина наголосила, що центр більше орієнтований саме на пошукачів роботи, аби якомога більшу кількість з них забезпечити робочими місцями, а не на роботодавця. Та звісно, вони дуже радіють, коли люди знаходять одне одного і спільну мову.
Навчать складати резюме
Та працівники центру виступають не лише як посередники між роботодавцями людьми, які шукають роботу. Вони також проводять тренінги для тимчасових переселенців, які, можливо, все життя працювали на одній роботі й навіть не знають, як нині слід складати резюме, вести співбесіду з роботодавцем тощо. І тут їх цього безкоштовно навчають.
— Головний офіс центру працює в Києві. Знайти нас можна за адресою: вулиця Рейтарська, 21/13. Або зателефонуйте за номерами: (067) 507-09-30 чи (066) 500-35-75. Та нині думаємо над тим, щоб відкрити дочірні офіси в регіонах. Зокрема це було б дуже актуально для Харкова, Запоріжжя, Маріуполя, Дніпропетровська, де є і чимало вакансій і багато переселенців-безробітних. Пізніше, можливо, наші осередки з’являться й у менших населених пунктах. А поки що з тими людьми, які не перебувають в Києві, але хочуть знайти тимчасову роботу, спілкуємося через Інтернет і телефоном. Оскільки організація наша неприбуткова, то орендувати офіс із сучасною технікою для нас фінансово дуже складно. Але наші волонтери є у багатьох населених пунктах, і вони у міру своїх сил і можливостей допомагають тимчасовим переселенцям в усій Україні. Аби лише в останніх було бажання звернутися по допомогу і справді знайти роботу, щоб забезпечити власні родини, а не чекати, що хтось прийде і все вирішить замість них.