Звільнення. Що варто знати?

"Інакше будеш звільнений за статтею!" - Це, напевно, найдієвіша і значна фраза для працівника, якого "чемно" просять написати заяву "за власним бажанням". Швидше за все, основна маса працюючого населення в України навіть не замислювалася про те, що будь-яке звільнення відбувається на підставі статті трудового законодавства, навіть, якщо працівник звільняється від роботи за власним бажанням. Умовно, всі статті звільнення можна розділити на "звичайні" і "небажані", які залишають пляма навіки у трудовій книжці, перекреслюючи послужний список, заважають працевлаштуватися в майбутньому.

До "звичайним" підставах можна віднести, скажімо, угода сторін, переведення працівника на інше підприємство. Це означає, що запис у трудовій книжці "звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП", може лише викликати інтерес у майбутнього вашого наймача, мовляв, а що вас там не влаштовувало? Здається, корисно буде знати, що при звільненні за власним бажанням ст. 38 КЗпП передбачаються певні правила, обов'язкові для всіх наймачів та працівників, які уклали трудовий договір на невизначений термін (за таким договором працює основна маса населення).

Звільнення "за власним"

Отже, ви (працівник) маєте право розірвати трудовий договір, повідомивши про це наймача не менш ніж за два тижні до звільнення. Зважаючи на викладене, має місце міф про обов'язкове відпрацювання протягом місяця залишається лише міфом. Щоправда, "повідомити" - не означає повідомити наймачеві про своє рішення покинути його, скажімо, за чашкою кави або під час спільної поїздки в ліфті. Працівник повинен попередити наймача про своє бажання звільнитися письмово, тобто написати заяву не пізніше, ніж за два тижні до передбачуваного звільнення. Бувають випадки, коли немає часу чекати два тижні. При такому розкладі КЗпП зобов'язує наймача звільнити вас у термін, в який ви просите його це зробити. Звичайно ж, така обставина, як "мене чекають на іншій роботі" (крім прийняття на роботу за конкурсом), не буде підставою для негайного звільнення, а от, наприклад, переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка в іншу місцевість, надходження до навчального закладу та ін вважаються поважними причинами.

Однак якщо ви після закінчення строку попередження про звільнення не залишили роботи і не вимагаєте розірвання трудового договору, наймач не має права звільнити вас за поданою раніше заявою. Виняток з цього правила становить лише ситуація, коли на ваше місце вже запрошений працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні договору.

Що потрібно знати, якщо вас хочуть звільнити

Законодавець приділив особливу увагу порядку звільнення працівника, ніяк не пов'язаного з ініціативою останнього. Іншими словами, мова йде про положеннях статей 40, 41 КЗпП. Саме такі звільнення найчастіше стають предметом суперечок, судових розглядів. Саме таким звільненям присвячено Постанова Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

Отже, наймач за своєю ініціативою може звільнити вас у наступних випадках:

Виявлення вашого невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, а також у випадках скасування допуску до держтаємниці, якщо виконання покладених на вас обов'язків вимагає такого допуску (п. 2 ст. 40). "Правильне" звільнення на цій підставі має бути проведене в чіткій відповідності, так би мовити, процедурних питань. Зокрема, у наймача повинні бути фактичні дані, які свідчать на Вашу недостатню кваліфікацію або стан здоров'я (наприклад, медичний висновок). До речі, відсутність спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до законодавства його наявність не обов'язкова для виконання вашої роботи за трудовим договором, не може бути підставою для звільнення від роботи. Правда, якщо ви прийняті на роботу водієм і вас позбавили спеціального права керування транспортним засобом, то ви цілком можете бути звільнені за п. 2 ст. 40 КЗпП.

Систематичне невиконання вами без поважних причин обов'язків за трудовим договором або ПВТР, за умови, що раніше до вас застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (наприклад, попередження, догана) (п. 3 ст. 40 КЗпП). Тобто просто так, вирішивши, що ви порушили правила внутрішнього трудового розпорядку (наприклад, пару-трійку разів "злегка" спізнилися на роботу), наймач вас звільнити не може. Справа в тому, що стаття передбачає систематичне невиконання трудових обов'язків, тому для початку до вас повинні бути застосовані "м'які" норми дисциплінарної відповідальності. Більше того, у випадку судового розгляду судом будуть перевірятися правила і порядок застосування до вас дисциплінарних стягнень, термін притягнення до такої відповідальності, чи застосовувалося вже за таку провину дисциплінарне стягнення, ступінь тяжкості проступку. Найважливіше, що звільнити вас можуть тільки по провині, здійсненого після застосування до вас дисциплінарного стягнення або громадського стягнення (п. 22-23 Пленуму).

Прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40). При звільненні "за прогул" ви повинні знати, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Такими причинами можуть бути приміщення в медвитверезник, самовільне використання без погодження з наймачем відгулів, чергової відпустки, залишення роботи по закінченні строку трудового договору та ін (п. 24 Пленуму). До речі, і причини сімейно-побутового характеру можуть бути визнані поважними, якщо ваш вихід на роботу за наявності таких обставин міг би заподіяти собі або іншим особам шкоду, значно перевищує ту шкоду, яка була спричинена наймачеві невиходом на роботу. Крім того, вашої відсутності на роботі повинно бути зафіксовано документально (акт про відсутність на робочому місці, пояснювальні записки колег і ваша власна), а не тільки на словах свідків.

Неявка на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустку по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (п. 5 ст. 40). Здається, тут все зрозуміло.

Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40). На цій підставі вас можуть звільнити, скажімо, якщо ви були прийняті на роботу, а пізніше набуло законної сили рішення суду про поновлення на роботі попереднього працівника, який був незаконно звільнений або переведений.

Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40). Звертаємо увагу на те, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі і дрібного) майна наймача, встановленого вироком суду, що набрало законної сили (постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу) (п. 8 ст. 40). У такому випадку працівнику слід знати, що звільнити його можуть не пізніше одного місяця з дня набрання чинності вироку суду чи дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за вчинення крадіжки. Причому в цей місяць не зараховується час перебування працівника на лікарняному або у відпустці.

Всі викладені правила корисно знати, тому що у вас завжди є право оскаржити своє звільнення в судовому порядку. Нерідкі випадки, коли наймач, користуючись незнанням працівника, звільняє його з посади з порушенням процедури, що завдяки судовому розгляду тягне відновлення на роботі і оплату вимушеного прогулу.