Чи обов'язково відправляти працівників у чергову відпустку без їхнього бажання?

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам у віці до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами або з особливим характером роботи.

Що розуміти під «ненаданням» у контексті вищезгаданого Закону?

«Бухгалтер і Закон» вважає, що мова йде як про незаконне небажання роботодавця надати відпустку працівникові, так і про регулярний (рік у рік) перенос відпустки (його частини) за бажанням самого працівника та за узгодженням з роботодавцем, а також відмову працівника від відпустки із заміною його на грошову компенсацію.

У цьому зв'язку звертаємо вашу увагу, на Конвенцію МОП «Про щорічно оплачувані відпустки» № 132 (далі - Конвенція).

У ст. 12 Конвенції сказано, що угода про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією або іншим способом, відповідно до національних умов, визнаються недійсними або забороняються.

Крім того, ст. 9 даної Конвенції встановлено: безперервна частина щорічно оплачуваної відпустки надається та використовується не пізніше 1 року та залишок щорічно оплачуваної відпустки не пізніше 18 місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка.

У відповідності зі ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906-IV діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дала ВРУ, є частиною національного законодавства України та застосовуються в порядку, передбаченому для його норм. А згідно зі ст. 68 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України.

Виходячи з того, що Конвенція ратифікована у встановленому порядку і є діючою, її норми повинні неухильно виконуватися в Україні. Тобто працівник не може відмовитися від щорічної відпустки мінімальної тривалості або не використовувати чергову відпустку в строки, зазначені законодавством України

Інакше кажучи, працівник не просто має право на щорічну оплачувану відпустку, але й зобов'язаний його використовувати, тому що це запропоновано законодавчо.

І невикористання працівником відпустки понад строки, зазначені Законом України «Про відпустки», є порушенням чинного законодавства, причому як з боку роботодавця, так і з боку самого працівника.

За матеріалами http://buh.ligazakon.ua/