Заборонені теми на співбесіді

Цікавість і уїдливість кадровиків на співбесіді часом не мають меж: вас можуть запитати про музичні пристрасті, оцінки в шкільному атестаті або безцеремонно поцікавитися величиною зарплати дружини. На жаль, неписані норми корпоративної етики залишають шукачеві набагато менше свободи під час інтерв'ю... А окремі теми взагалі є забороненими: досить торкнутися їх у бесіді з рекрутером - і шанси одержати жадану посаду сильно зменшуються.

Жодної милості до занепалих

Деякі шукачі, які перебувають у тяжкому фінансовому становищі та терміново потребують роботи, намагаються на співбесіді вдатися до останнього й, на їхній погляд, найбільш безпрограшного засобу. Вони волають до людинолюбства рекрутера, не скупляться на темні фарби, розписуючи всю складність своєї ситуації, розповідають жалісливі історії про свої халепи та майже зі сльозами на очах благають про працевлаштування. Але навіть якщо керівник - переконаний філантроп, він швидше за все вкаже на двері кандидатові, який намагається давити на жалість. І справа тут не тільки в розхожих бізнес-стереотипах, згідно яким ідеальний працівник - це успішний, благополучний і оптимістично настроєний яппі. На підсвідомому рівні прохання про прийом до штату з жалості сприймається як жебрацтво: кандидат не говорить про продаж своєї праці, навичок і знань, тобто про взаємовигідну угоду, а фактично випрошує милостиню, замасковану під зарплату.

Скарги на важку долі ні на крок не наблизять вас до одержання вакансії; уникайте навіть мимохіть говорити про це з HR-менеджером.

Або добре, або нічого

Розповідаючи майбутньому керівникові про свій минулий досвід і причини звільнення, окремі шукачі схильні перетворювати оповідання на справжню драму. Як правило, такі історії не відрізняються оригінальністю: у них незмінно фігурують начальники-деспоти, підступні товариші по службі - суцільно протеже шефа - і каторжні умови праці. Однак, виставивши себе нещасливою жертвою офісних інтриг або менеджерської сваволі, не варто дивуватися відсутності запрошення на другу співбесіду. Справа в тому, що, слухаючи розповіді про конфліктні ситуації, люди мимоволі симпатизують тим, хто ближче їм за статусом або професійною приналежністю. Тому бос, швидше за все, займе сторону свого колеги, а ви в його очах виявитеся склочним типом.

Відгуки про колишнє керівництво та колег повинні бути витримані або в позитивному, або в нейтральному ключі. Безсторонні висловлення про колишню роботу зовсім неприйнятні при пошуку нової посади.

Справи сімейні

«Щоб сподобатися кадровикові, найкраще відразу скоротити дистанцію до фамільярно-панібратських відносин», - приблизно так мислять деякі кандидати й під час співбесіди... розпочинаючи великі оповідання про свою родину, успіхи дітей і деталі своїх родинних зв'язків. Вони думають, що завдяки такій відвертості ейчар буде сприймати їх не як одиницю людських ресурсів, а як живу людину, якій непогано б посприяти в працевлаштуванні. Однак у дійсності реакція кадровика на такі душевні виливи виявиться прямо протилежною. Повна зосередженість претендента на своєму приватному житті викличе серйозні сумніви в його мотивації, професіоналізмі та готовності до плідної діяльності. «Напевно він стане просто відсиджувати в офісі вісім годин, сприймаючи роботу як прикру, проте неминучу необхідність», - приблизно такий вердикт винесе рекрутер подібному «сім'янинові», перш ніж забракувати його кандидатуру.

Про свій родинний стан варто повідомляти тільки той мінімум інформації, що цікавить менеджера з персоналу. Підкреслено демонструвати пріоритет сімейних інтересів над професійними - гарантований спосіб не отримати вакансію.

Всю увага на себе

Якщо більшість шукачів на співбесіді намагається в міру можливості підбудуватися під запити й очікування наймача та ввійти в образ ідеального працівника, то деякі претенденти навіть не замислюються про те, що у світі можуть існувати чиїсь інтереси, крім їхніх власних. Для них у порядку речей розпочати бесіду з кадровиком з запитання про величину зарплати, потім з'ясувати розміри премій, бонусів і соцпакету й лише наостанок розповісти про свої навички та досвід. Зрозуміло, обидві сторони - і наймач, і кандидат - прагнуть одержати максимально можливу вигоду від співробітництва один з одним, однак стурбованість тільки своїми запитами зводить нанівець перспективу одержати пропозицію про роботу. Норми бізнес-етикету пропонують фахівцеві на початку інтерв'ю перерахувати ті плюси та вигоди, які одержить керівник, і лише потім озвучити власні умови.

Починати розмову про зарплату та заходи заохочення треба ближче до кінця співбесіди, після докладної розповіді про свою кваліфікацію, освіту, професійні знання і досвід та відповідей на запитання кадровика.

Обережно, провокація!

Бажаючи перевірити стресостійкість кандидата, його витримку та вміння зберігати самовладання в конфліктній ситуації, багато HR-менеджерів на співбесіді навмисно розпочинають розмову на одну з заборонених тем, задають провокаційні та відверто безтактні питання. Однак навіть у такій ситуації правила не змінюються. Важливо не тільки те, що ви відповісте, але й те, як будете говорити - будьте спокійні та впевнені в собі, не втрачайте власного достоїнства, не виходьте з себе, уникайте незручних тем і розряджайте обстановку своєчасним жартом.

Джерело: http://www.zarplata.ru/